Тип | Цена (грн/л) |
А-92 | 26.31 |
А-95 | 27.26 |
А-95 Pulls | 28.21 |
ДТ | 24.88 |
ДТ Pulls | 25.83 |
Газ | 11.68 |
“Чому при наявності в країні такої кількості висококласних програмістів у вас такі дикі аграрії?”, – спантеличено запитав мене недавно іноземний партнер.
Він був здивований тим, що українські фермери не прагнуть не те, що впровадити, але й дізнатися про нові цифрові рішення, які дозволяють зробити аграрний бізнес ефективнішим. Власне, така модель поведінки властива й агрохолдингам – при тому навіть тим, які щиро декларують, впровадження передових IT інструментів.
На ділі часто виявляється: що компанії кидають впровадження IT-інструментарію на півдорозі так і не домігшись результату, а тільки витративши бюджет. Або ці інструменти в їх компаніях чомусь не працюють так ефективно, як повинні були б.
“Наші аграрії не дикі, вони просто далекі від розуміння, що таке бізнес-культура і звикли орієнтуватися на чинні традиції, навіть якщо вони не є ефективними”, – заступався я за своїх клієнтів. Але на мого естонського колегу мій аргумент не подіяв.
Він як і раніше наполягав, що глобальну цифровізацію агробізнесу українським аграріям треба прийняти як факт і перестати жити в дрімучому лісі.
“IT – це не просто окремі рішення, які щось покращують в роботі підрозділів. Інформаційні технології повинні бути “вшиті” в усі процеси. Ти не можеш ефективно управляти тим, чого ти не можеш порахувати і оцифрувати”, – наполягав естонець.
Але кількість ефективних рішень для аграріїв навряд чи може вплинути на здатність керівників компанії “розпізнати” і усвідомити ці IT-продукти як можливості для своїх компаній.
До чого ми прийшли з моїм іноземним колегою ділячись досвідом просування IT-рішень для агро?
Їм чомусь здається, що власний IT-відділ здатний запропонувати унікальне рішення. Насправді, не думаючи про те, що перш ніж запустити якусь ідею, стартапери збирають величезну кількість інформації, висувають гіпотези і будують теорії, саме тому у них набагато більше шансів знайти унікальне рішення.
Рівень цифрової просунутості компанії залежить від топ-менеджменту. Хтось вже навчився користуватися айфоном, а хтось користується ще кнопковим телефоном. Є в агросекторі зовсім “дикі” підприємства, але серед великих холдингів таких немає. Великі компанії будуть задавати тон змінам. Уже зараз є агрохолдинги, які замовляють для своїх працівників бізнес-стимулятори, щоб навчити новим підходам і помоделювати різні моделі поведінки.
Наприклад, для трактористів розроблена гра, яка наочно показує залежність між глибиною оранки та отриманим урожаєм. Або ось все той же холдинг замовив бізнес-симулятор, який підтягуючи відкриті статистичні дані допомагає прогнозувати бізнес-результати, враховуючи погоду, ціну ресурсів, ціну готової продукції. Для українського аграрія це все ще звучить як фантастика, але європейському вже давно зрозуміло – агробізнес – це управління ризиками, аналітика і прогнозування.
Добавить комментарий