+38 (050) 366-67-88 (секретарь)



Продажа топлива (дизель, бензин, газ) на выходных условиях, по доступным ценам
Цены на топливо на заправках на 28.03.18
Тип Цена (грн/л)
А-92 26.31
А-95 27.26
А-95 Pulls 28.21
ДТ 24.88
ДТ Pulls 25.83
Газ 11.68
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
Погода
Погода в Днепре

влажность:

давл.:

ветер:


Наши партнеры

ТОВ "Зерінко"

Kernel

Агропросперис

Наши друзья
Видео

Агрохолдинги та фермерські господарства: боротьба чи співіснування

Слово «агрохолдинги» у період дискусій щодо скасування мораторію набуло не просто негативного забарвлення – воно вживається як «страшилка» противниками запровадження ринку земель. Крупні агропідприємства протиставляють малим і середнім. Cтверджують, що після скасування мораторію аграрна галузь може розвиватися лише одним шляхом — остаточного витіснення з ринку фермерів агрохолдингами.

Серед причин для таких прогнозів – те, що в агросекторі великі підприємства справді зараз розвиваються найкраще, мають найвищу продуктивність, експортують найбільші обсяги продукції. Та отримують значну частину валютної виручки – бо виробляють понад 22% усієї с/г продукції України. Зазначають експерти Українського клубу аграрного бізнесу. Однією з конкурентних переваг великого агробізнесу перед фермерами є доступ до дешевих кредитних ресурсів. Однак чи стоїть питання «або-або» після запровадження ринку земель?

Чи є проблема «панування агрохолдингів»?

Поточний статус-кво в аграрному секторі характеризується наступними особливостями. По-перше, тотального контролю за с/г землями з боку крупних підприємств немає. По-друге, саме крупні підприємства є головними постачальниками продукції українського агроекспорту. По-третє, агроекспорт, що генерують агрохолдинги – це переважно сировина.

Які ж площі обробляють малі та великі агропідприємства? За даними Держгеокадастру, загалом сільгоспвиробники обробляють 19,9 млн гасільгоспземель із 42,7 млн га. Тих, у кого в обробітку до 100 га – 27,7 тис. (0,9 млн га), 100-10 000 га обробляють 14,2 тис (15,5 млн га). Понад 10 000 – 0,2 тис (3,5 млн га). Загалом, даними Держстату, станом на 1 червня 2017 року в Україні зареєстровано 44673 фермерських господарства.

Залежно від того, кого саме відносити до «агрохолдингів», оцінки щодо частки оброблюваних ними с/г земель можуть бути різні, однак всі вони свідчать про те, що «панування» крупних підприємств на українських землях немає.

Так, за підрахунками експертів Українського клубу аграрного бізнесу, у сукупності земельний банк агрохолдингів склав 5,6 млн га.

Приблизно такі ж цифри називає і експерт Центру економічних стратегій Дмитро Яблоновський.  Я подивився на статистику ТОП-100 агрохолдингів і їх земельного банку за 2016, і в мене вийшло, що вони обробляють зараз лише 15% земель с/г призначення. А 85% землі обробляється малими, середніми фермерами та домогосподарствами. Тому лякати агрохолдингами недоречно. Звичайно, потрібно стежити, щоб не було концентрації і спроб скористатися домінуючим положенням, але не потрібно перебільшувати проблему». Більше того, експерт не виключає: «страшилки», що прийдуть земельні олігархи і все скуплять, поширюються за гроші тих самих великих власників, у яких немає зараз у достатній кількості ліквідності для того, щоб після відкриття ринку цю землю купити».

Агрохолдинги – потужніпостачальникивалюти в країну

Зараз, коли діє мораторій, саме великі гравці ринку – агрохолдинги – забезпечують більшу частину валютної виручки країни. Наприклад, торік, 28% від зароблених на експортних ринках $36,36 млрд, забезпечив саме агросектор. При цьому левову частку відвантаженої за кордон продукції склали зернові та соняшникова олія.

Завдяки технологічному розвитку агрохолдингів і їхній економічній моделі, Україна має великі товарні партії сільгосппродукції. Наша країна займає перше місце з виробництва олії у світі завдяки холдингам, а не фермерам. Добре це чи погано — окрема історія. Але незаперечний факт, що саме агропродукція сьогодні забезпечує Україні третину валютної виручки», — констатує Максим Мартинюк.

Водночас урядовець звертає увагу на сировинну структуру експорту, який забезпечують агрохолдинги. За його словами, «ставка на соняшникову олію та зерно, хоч і була виграшною останні 10 років, вимагає якщо не заміни, то принаймні наявності альтернативи».

У зв’язку із цим Григорій Кукуруза, економіст IMF GroupUkraine, нагадує про залежність курсу долара від сировинної спрямованості українського аграрного експорту. «Хочу нагадати, що торік влітку на світових ринках була криза сировинних товарів, у нас зменшилося виробництво зернових на 30%, і тут же ми побачили в серпні, що долар зріс з 24 до 26,5 грн», — зазначив він.

За статистикою, у 2017 році динаміка агроекспорту позитивна, однак структурних змін – немає. Експерти прогнозують, що у найближчі 2-3 роки ця тенденція збережеться. «Тобто й фермери, і холдинги збільшать поставки. Але в експортній структурі залишиться тотальна перевага великих компаній», – каже Богдан Шаповал, голова Ради з питань експорту продовольства. «Холдинги ростуть і багатіють. Фермери, на жаль, біднішають. Тобто жодних передумов для зміщення переваги в бік малих господарств немає, хоча я б не назвав агрохолдинг найкращою формою з організації відносин на селі. Звісно, вони мають існувати, але не в нинішньому форматі, коли їхній вплив на владу не завжди є результатом хоча б якогось прийнятного для країни рішення», — вважає експерт.

Фермери: новації та потенціал

В основному, фермери вирощують зернові та олійні культури — ними засівають 80% площ. І тримають доволі високу частку ринку продукції рослинництва – від 12% для зернових та до 19% для соняшника. Тваринництвом займаються лише 3% фермерських господарств.

Чому так відбувається? А тому, що, по-перше, це – швидкі гроші і перевірена схема«засіяв – продав». По-друге, більш дохідні види продукції – нішові – вимагають глибшого знання ринку (витрат на дослідження). Є більш ризикованими та потребують більших капіталовкладень на старті. А мораторій позбавляє фермерів однієї з найбільш ліквідних застав – землі. «Малі та середні фермери сьогодні, фактично, не мають доступу до кредитів через високі відсоткові ставки. Натомість латифундисти мають доступ до міжнародних ринків капіталу, де залучають кредити за міжнародними ставками. Вони значно нижчі за українські», – зазначає економіст IMF GroupUkraine Григорій Кукуруза.

Отримавши можливості для розвитку (передовсім – завдяки кредитуванню під заставу землі), фермери могли б орієнтуватися на виробництво такої продукції, якою великим компаніям займатися економічно нераціонально. Тієї що виробляється у невеликих обсягах та сильно залежить від людського фактору, від унікального підходу. Зокрема, це органічна продукція.

Навіть у XXI сторіччі, в часи технологічної революції в АПК, все ще достатньо секторів та форматів, які вимагають високого ступеня залучення працівників. Та з якими машини не зможуть конкурувати. Це виробництво ягід, органічної продукції, нішових культур. Також потрібно пам’ятати, що обсяги українського АПК все ще є далекими від потенційно можливих. І реалізація цього потенціалу спричинить зростання попиту на кваліфікованих працівників», – переконаний перший заступник міністра агрополітики Максим Мартинюк. Скасування мораторію на обіг землі прибере одну з перешкод для тих, хто сьогодні шукає можливості для розвитку.

Вадим Арістов, експерт компанії Lawofficesof OMP, бачить величезні перспективи в напрямку пропозиції нішових продуктів. Він наводить приклад Шотландії, експорт якої, за його словами, «тільки за рахунок віски становить близько $10 млрд». Порівнюючи з річним обсягом українського агроекспорту ($36,36 млрд.), Арістов звертає увагу, що це «дуже порівняні речі за сумами коштів, і при цьому абсолютно не порівняні за фізичним обсягом»«Саме маленькі, нішові, виробники здатні створити ринково орієнтовані продукти. Земельна реформа сприятиме створенню фермерських господарств для виробництва та експорту саме такої продукції»,– наголошує експерт.

На перспективності органічного напрямку акцентує увагу Богдан Шаповал, голова Ради з питань експорту продовольства: «Глобальні ринки зараз рухаються в кількох основних векторах. (…) Один з трендів — органіка та здорове харчування, зокрема прагнення споживати продукти з мінімальним вмістом цукру, без глютену тощо … Кожен із нас спостерігає ці тенденції на продовольчому ринку України. Однак у експорті ми не встигаємо за глобальним ринком. Україна — це, все ж таки, переважно експортер сировини».

Фермери мають невеликі товарні партії продукції, тож пріоритетними напрямками розвитку таких господарств має бути вирощування овочів, фруктів, ягід, картоплі, нішових культур олійної та зернової групи, а також виробництво органічної продукції. Це те, що не зможуть зробити великі аграрні компанії, враховуючи масштаби їх виробництва, проте з цим найкраще впораються дрібнотоварні виробники.

Регіональні особливості

Перспектива розвитку агровиробників різного «калібру» залежить від того, в якій області вони господарюють, наголошує Максим Мартинюк.

Західна Україна. Тут середній розмір земельних ділянок суттєво менший, ніж у Центральній та Східній, — від 0,4 до 1,5 га (тоді як у центрі і на сході, де до того ж і грунти більш родючі, – від 1,5 і навіть до 135 га). Та обставина, що при цьому на Західній Україні у 2015 році середній рівень безробіття у сільській місцевості становив лише 8,5%, що на 21% нижче рівня міського безробіття, свідчить, що там немає порожніх земель або вільних рук. Тобто сільському населенню вдалося побудувати на менш родючих землях і на менших площах ефективне виробництво продукції з високою доданою вартістю (на кшталт полуниці, яблук, цвітної капусти, винограду). Їх основна проблема – брак капіталу. А після скасування мораторію можна розраховувати на пожвавлення кредитування агросектору та зростання виробництва малих форм господарювання у цих областях.

Південно-східні регіони. Географічне становище, наприклад, Дніпропетровщини, на відміну від Західних областей, робить виробництво рентабельним винятково за рахунок масштабу — тобто масового виробництва зернових. Це вимагає як величезних вкладень в інфраструктуру та основний капітал, так і консолідації відповідного земельного фонду, а це доступно лише великим підприємствам. Тому вже на сьогодні там чітко викристалізувалася тенденція не до створення невеликих індивідуальних господарств, а, навпаки, до передачі невеликих ділянок в оренду крупним підприємствам. Так, якщо в середньому вага переданих в оренду сільгоспземель у загальному земельному фонді України складає 50,3%, для цих областей показник є значно вищим. Отже, тут, на відміну від Західних областей, слід очікувати розвитку передовсім крупних агропідприємств.

* * *

Експерти прогнозують синхронний розвиток різних форматів господарювання – фермерів та агрохолдингів. На їх думку, за 10 років продукція АПК генеруватиметься гравцями невеликого та крупного масштабів у співвідношення 25/75 відповідно. «Економічна логіка розведе їх у найбільш ефективні для них ніші, вони забезпечать товарне розмаїття для споживачів, макроекономічну стабільність у масштабах країни та ринок праці для мільйонів українців», – вважає Максим Мартинюк.


Категория: Сельское хозяйство
, , , ,
Просмотров: 272

Поделитесь новостью:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

Закупаем зерновые и масличные по всей Украине на постоянной основе

Разработка, создание и сопровождение сайтов, установка, настройка и обслуживание серверов, сопровождение 1С

AgroExpo2018

ИнтерАГРО

International Field Days Ukraine